Крайня необхідність та фізичний примус: що передбачає закон

Кримінальне законодавство України передбачає обставини, за яких діяння, що формально містять ознаки кримінального правопорушення, не тягнуть кримінальної відповідальності. До таких обставин належать крайня необхідність, фізичний та психологічний примус.

 

Крайня необхідність — це стан, за якого особа змушена заподіяти шкоду для усунення небезпеки, що загрожує життю, здоров’ю людини, правомірним інтересам особи або суспільним відносинам. Обов’язковою умовою крайньої необхідності є пропорційність: заподіяна шкода має бути меншою, ніж та, якої вдалося уникнути.

 

Причинами виникнення стану крайньої необхідності можуть бути:

• стихійні сили природи;

• пожежі;

• дії тварин;

• фізіологічні процеси в організмі людини;

• Неправомірна поведінка людини.

Водночас фізичний примус є окремою обставиною, передбаченою ст. 40 КК України та не належить до джерел небезпеки крайньої необхідності.

 

Фізичний примус — це вплив на тілесну недоторканність або свободу особи, внаслідок якого людина позбавляється можливості діяти за власною волею.

 

Проявами фізичного примусу можуть бути:

• побиття;

• катування;

• заподіяння тілесних ушкоджень;

• обмеження свободи пересування;

• інші форми фізичного насильства.

Непереборний фізичний примус розглядається як вплив, спрямований на повне блокування волі людини, коли особа фактично не може контролювати свої дії або чинити опір. У таких випадках вчинене діяння позбавлене вольового характеру, а особа не підлягає кримінальній відповідальності.

 

Фізичний примус може мати як фізичні, так і психологічні наслідки, зокрема:

• тілесні ушкодження;

• психологічні травми;

• порушення права на особисту недоторканність і безпеку;

• соціальні наслідки для особи.

Кримінальне законодавство України враховує не лише сам факт вчинення діяння, а й обставини, за яких діяла особа, ступінь небезпеки та можливість вільно приймати рішення.