Право кожної людини самостійно розпорядитися своїм майном на випадок смерті гарантоване законодавством України. Інвалідність, порушення здоров’я чи обмежена мобільність не можуть бути перешкодою для реалізації цього права. Заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 Цивільного кодексу України). Право на заповіт здійснюється особисто, а вчинення заповіту через представника не допускається (стаття 1234 Цивільного кодексу України). Водночас законодавство передбачає низку гарантій, які забезпечують можливість складання та посвідчення заповіту особами з інвалідністю, маломобільними громадянами та іншими особами, які через стан здоров’я потребують додаткової допомоги.
Загальні вимоги до форми заповіту
Відповідно до статті 1247 Цивільного кодексу України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншою уповноваженою законом особою. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до вимог частини четвертої статті 207 Цивільного кодексу України.
Якщо заповідач не може підписати заповіт власноруч
У разі, якщо особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може поставити власний підпис, за її дорученням, у її присутності та в присутності нотаріуса документ може підписати інша особа. При цьому особа, на користь якої складено заповіт, не має права підписувати його замість заповідача. Причини неможливості власноручного підписання обов’язково зазначаються в тексті документа та посвідчувальному написі нотаріуса.
Особливості посвідчення заповіту, якщо заповідач не може його прочитати
Для осіб, які через порушення зору або інші фізичні обставини не можуть самостійно прочитати текст заповіту, законодавством встановлено додаткові гарантії захисту їхнього волевиявлення. У таких випадках посвідчення заповіту здійснюється за участю не менше як двох свідків. Таку вимогу передбачено статтею 1253 Цивільного кодексу України. Свідки зачитують текст заповіту вголос та ставлять на ньому свої підписи. Відомості про них обов’язково зазначаються в тексті заповіту.
Гарантії для осіб з порушеннями слуху та мовлення
Якщо особа з порушеннями слуху та/або мовлення є письменною, вона самостійно ознайомлюється зі змістом документа та підписує його. У разі, якщо під час вчинення нотаріальної дії виникає необхідність забезпечення належного спілкування з такою особою, може залучатися сурдоперекладач або інша особа, яка здатна забезпечити розуміння змісту нотаріальної дії та волевиявлення її учасника. Своїм підписом така особа підтверджує, що зміст документа відповідає волевиявленню та дійсним намірам учасника нотаріальної дії.
Якщо особа не може прибути до нотаріуса
Відповідно до статті 41 Закону України «Про нотаріат», якщо громадянин через хворобу, інвалідність або з інших поважних причин не може з’явитися до державної нотаріальної контори чи до робочого місця приватного нотаріуса, нотаріальна дія може бути вчинена поза межами нотаріального приміщення. Зокрема, посвідчення заповіту може відбутися за місцем проживання особи, у закладі охорони здоров’я або в іншому місці її перебування в межах відповідного нотаріального округу. У таких випадках нотаріус зазначає місце вчинення нотаріальної дії та причини її проведення поза межами нотаріального приміщення.
Водночас нотаріус зобов’язаний створити умови, за яких особа може вільно висловити свою волю та усвідомлювати значення своїх дій. Під час посвідчення заповіту нотаріус встановлює особу заповідача, перевіряє обсяг його цивільної дієздатності та з’ясовує справжність волевиявлення.
Важливо пам’ятати
Під час посвідчення заповіту нотаріус зобов’язаний переконатися, що волевиявлення особи є вільним та відповідає її справжній волі. Недотримання вимог щодо форми та порядку посвідчення заповіту може стати підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 1257 Цивільного кодексу України.
Безбар’єрний доступ до нотаріальних послуг є важливою складовою забезпечення рівності прав громадян та реалізації принципу рівного доступу до правових послуг. Створення умов, за яких кожна людина може безперешкодно реалізувати свої права незалежно від стану здоров’я чи мобільності, є одним із ключових напрямів розвитку сучасної правової системи України.